Лікування мієлопроліферативних захворювань
При лікуванні мієлопроліферативних захворювань використовується широкий спектр методів, до яких відносять такі:
- пильне очікування – це пильне спостереження за станом пацієнта без будь-якого лікування до появи або зміни симптомів;
- кровопускання (флеботомія) – це процедура, при якій кров береться з вени для дослідження, наприклад, для загального аналізу крові або біохімічного аналізу. Іноді флеботомію використовують як засіб лікування, і кров береться з організму, щоб видалити зайві еритроцити для лікування деяких хронічних мієлопроліферативних захворювань;
- тромбоцитаферез – це метод, при якому використовується спеціальний апарат для видалення тромбоцитів з крові. Кров береться у пацієнта та проходить через сепаратор клітин крові, де видаляються тромбоцити. Решта крові потім повертається в кровотік пацієнта;
- трансфузійна терапія (переливання компонентів крові) – це метод, що дозволяє еритроцитам, лейкоцитам або тромбоцитам донора замінювати клітини крові пацієнта, зруйновані хворобою або лікуванням раку;
- хіміотерапія – це лікування пухлини, при якому використовуються ліки, щоб зупинити зростання ракових клітин, вбиваючи клітини або не даючи їм ділитися. Коли хіміотерапія приймається per os або вводиться в вену чи м'яз, ліки потрапляють в кровотік і можуть досягати пухлинних клітин по всьому організму (системна хіміотерапія). Те, як проводиться хіміотерапія, залежить від типу та стадії лікування раку;
- променева терапія – це лікування пухлини, при якому використовуються рентгенівські промені або інші види випромінювання для знищення пухлинних клітин або запобігання їхньому зростанню. Променева терапія для лікування мієлопроліферативних захворювань може бути спрямована на селезінку;
- інша медикаментозна терапія. Преднізон і даназол – ліки, що можуть використовуватися для лікування анемії у пацієнтів з мієлофіброзом. Анагрелід використовується для зниження ризику утворення тромбів у пацієнтів, у яких в крові занадто багато тромбоцитів. Низькі дози аспірину також можуть бути використані для зниження ризику тромбоутворення. Талідомід, леналідомід і помалідомід – це ліки, що запобігають росту кровоносних судин в області пухлинних клітин;
- операція. Спленектомія (операція з видалення селезінки) може бути виконана, якщо селезінка при мієлопроліферативному захворюванні збільшена надмірно;
- біологічна терапія – це лікування, при якому активується імунна система пацієнта для боротьби з пухлиною. Інтерферон альфа та пегільований інтерферон альфа є біологічними агентами, що зазвичай використовуються для лікування деяких хронічних мієлопроліферативних захворювань. Еритропоетіни та тромбопоетіни також є біологічними агентами. Вони використовуються для стимуляції кісткового мозку, щоб підвищити продукування червоних кров'яних тілець і тромбоцитів;
- таргетна терапія – це вид лікування, в якому використовуються ліки або інші речовини для виявлення та впливу на конкретні ракові клітини без нанесення шкоди нормальним клітинам. Інгібітори тирозинкінази є цільовими лікарськими препаратами, що блокують сигнали, необхідні для росту пухлин. Руксолітиніб є інгібітором тирозинкінази, що застосовується для лікування мієлофіброза та справжньої поліцитемії. Інші види цільової терапії вивчаються в клінічних випробуваннях;
- високодозова хіміотерапія з трансплантацією стовбурових клітин – це метод введення високих доз хіміотерапії та заміни кровотворних клітин, зруйнованих при лікуванні раку. Стовбурові клітини (незрілі клітини крові) видаляються з крові або кісткового мозку пацієнта або донора, заморожуються та зберігаються. Після завершення хіміотерапії збережені стовбурові клітини розморожують і повертають пацієнтові за допомогою інфузії. Ці реінфузовані стовбурові клітини приживляються та відновлюють кровотворення.