Апендицит і його лікування

Гострий апендицит – найбільш часте гостре захворювання черевної порожнини, що вимагає виключно хірургічного лікування, а також найбільш часта причина розвитку перитоніту (запалення стінок черевної порожнини).

Знизу живота справа знаходиться так звана сліпа кишка, що має маленький червоподібний відросток – апендикс. Цей апендикс складається з лімфоїдної тканини та забезпечує місцевий імунітет шлунково-кишкового тракту.

Також, за деякими даними, в червоподібному відростку знаходяться представники нормальної мікрофлори кишківника.

Запалення цього червоподібного відростку і називається апендицитом

Причини апендициту

Існує декілька теорій з приводу причин виникнення запалення апендикса.

Серед них механічна теорія: закупорка просвіту червоподібного відростку каловими каменями, гельмінтами, підвищеним розростанням (гіперплазією) лімфоїдної тканини, деякими сторонніми тілами (кісточки, насіння).

Інфекційна теорія припускає, що запалення апендикса є вторинним процесом і відбувається внаслідок інфекційних захворювань інших органів черевної порожнини.

Судинна теорія припускає первинне ураження судин (васкуліт), що локалізується в червоподібному відростку та викликає його запалення.

Існують дані, згідно яких захворюваність на гострий апендицит вище у тих людей, у яких в харчуванні низький вміст рослинної їжі. Справа в тому, що рослинна клітковина покращує перистальтику та сприяє більш активному просуванню вмісту кишківника і, відповідно, залишає менше шансів для закупорки червоподібного відростку.

Ознаки гострого апендициту

Існують так звані типові (класичні) симптоми гострого апендициту, що зустрічаються найбільш часто. До них відносять:

• біль у животі, який спершу проявляється у верхній або середній частині живота, а потім переміщується вниз і вправо;
• нудота та одноразова (іноді дворазова) блювота;
• відсутність апетиту;
• субфебрильне (незначне) підвищення температури тіла – до 37-37,5С.

У зв’язку з тим, що розташування червоподібного відростку може варіюватися в широких межах, можуть також відмічатися інші (атипові) симптоми: збільшена частота сечовипускання, рідкий стул, пришвидшене серцебиття.

Часто атипове протікання захворювання на гострий апендицит зустрічається у дітей, літніх людей і вагітних.

Так, у дітей дане захворювання протікає із надмірно вираженими симптомами, вираженою інтоксикацією, часто з неможливістю з боку дитини уточнити локалізацію болю.

У літніх людей, навпаки, у зв’язку зі зниженим імунітетом гострий апендицит протікає менш виражено, зі стертими клінічними проявами, що часто є причиною пізнього звернення до лікаря і, як наслідок, пізньої діагностики.

Що стосується вагітних, у них особливості розвитку гострого апендициту пов’язані з тим, що вагітна матка зміщує всі органи черевної порожнини, у тому числі сліпу кишку з червоподібним відростком. Тому під час запалення апендикса біль може локалізуватися не в типовому для нього місці. У випадку будь-якого болю в животі вагітна жінка повинна негайно звернутися до лікаря-гінеколога.

Діагностика гострого апендициту

Варто завжди пам’ятати, що встановити діагноз гострого апендициту може лише лікар-хірург. Тому при будь-якому болі в животі краще одразу звернутися до лікаря та не відтягувати цей момент, не займатися самолікуванням.

Основним у діагностиці гострого апендициту є огляд лікаря-хірурга. На основі зібраних скарг, анамнезу (історії розвитку) захворювання, клінічних проявів на момент огляду лікар встановлює або відкидає діагноз гострого апендициту.

Лікар може призначити додаткові обстеження, наприклад, загальний клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, УЗД органів черевної порожнини, заочеревинного простору, органів малого таза. У жінок при будь-якій гострій патології органів черевної порожнини, у тому числі при гострому апендициті, обов’язковим є також огляд гінеколога.

Варто відмітити, що додаткові методи досліджень при підозрі на гострий апендицит не є специфічними та скоріше призначені для так званої диференційної діагностики, тобто для виключення іншої патології, ніж для підтвердження власне гострого апендициту.

Так, в окремих випадках може знадобитися діагностична лапароскопія для диференційної діагностики гострого апендициту з іншими захворюваннями черевної порожнини або малого тазу. За потреби, діагностична лапароскопія може перейти в лікувальну лапароскопічну операцію.

Лікування гострого апендициту

Гострий апендицит лікується лише хірургічно. Якщо встановлено діагноз гострого апендициту, пацієнти в ургентному (екстреному) порядку підлягають госпіталізації до хірургічного відділення стаціонару, та їм рекомендується ургентна операція.

Операція, що проводиться у випадку неускладненого гострого апендициту, називається апендектомія, тобто видалення апендикса.

Апендектомія може проводитися двома основними способами: лапаротомно та лапароскопічно.

1. Лапаротомна (класична) апендектомія – традиційний спосіб операції, під час якого через 8-10 см розріз в правій клубовій області проводять видалення запаленого апендикса. Після операції залишається рубець, що відповідає довжині розрізу. В стаціонарі пацієнт проводить від 5 до 7 днів, після чого виписується на амбулаторне лікування та спостереження у хірурга поліклініки.
2. Лапароскопічна (малоінвазивна) апендектомія – це більш сучасний спосіб операції, під час якої в черевній стінці робляться маленькі проколи (близько одного сантиметру в діаметрі), через які в черевну порожнину вводяться спеціальне відеообладнання й тонкі інструменти. За допомогою цих інструментів відбувається видалення апендикса. Весь процес операції спостерігається на спеціальному відеомоніторі у збільшеному вигляді, що дозволяє більш ретельно та детально бачити операційне поле. Лапароскопічна апендектомія менш травматична для пацієнта і, відповідно, має ряд переваг. Так, після лапароскопічної операції слідів на шкірі (післяопераційних рубців, шрамів) практично не залишається, або вони ледь помітні. При лапароскопічній операції зменшується ризик розвитку спайок і ускладнень з боку операційної рани, на відміну від лапаротомної операції. Також лапароскопічна операція супроводжується значно менш вираженим больовим синдромом. Відповідно, реабілітаційний період (відновлення організму та повернення до звичного для людини ритму життя) відбувається в 2-3 рази швидше і, відповідно, знаходження в стаціонарі також скорочується до 2-3 діб. Скорочується і період амбулаторного спостереження хірургом у поліклініці.

В післяопераційному періоді (1-2 дні при лапароскопічній апендектомії та 5-7 днів при лапаротомній апендектомії) пацієнт отримує, в разі потреби, знеболювальні препарати, антибіотики та перев’язки. Шви знімаються за 7-8 днів. Пацієнта виписують на амбулаторне лікування та спостереження у хірурга поліклініки.

Варто пам’ятати!

Якщо у вас з’явився біль у животі, категорично не рекомендується займатися самолікуванням з метою уникнення змазування клінічної картини та затримки надання професійної медичної допомоги. Заборонено застосовувати місцеве тепло або холод (наприклад, у вигляді грілок), приймати анальгетики (знеболювальні препарати), проносні препарати, застосовувати клізми. Це може порушити типове протікання захворювання або призвести до дуже небезпечних ускладнень.

Несвоєчасне надання кваліфікованої хірургічної допомоги при гострому апендициті може спричинити розвиток тяжких ускладнень, що загрожують життю хворого.

Дізнайтесь більше про сучасний операційний блок хірургічного центру CitiDoctor.